Головна >> Знамениті українці >> Ірина Сеник^

Ірина Сеник (1926)

Ірина Сеник

Ірина Сеник

народилась 8 червня 95 років тому
8 червня 1926 року у Львові в родині колишнього січового стрільця Михайла Сеника народилася дочка Ірина, – майбутня українська поетеса, дисидент, член Української Гельсінської групи.
З раннього віку Ірина виявляла велику цікавість до літератури, багато читала, почала писати власні вірші в 9 років. Вона отримала середню освіту в народній «Рідній Школі» імені Короля Данила. Це була приватна жіноча гімназія від Українського педагогічного товариства.
З 1939 року Ірина Сеник - активний член Юнацтва Українських Націоналістів, а з 1941 року вона вступає в ОУН. Працювала в крайовому відділі пропаганди під керівництвом митрополита Андрія Шептицького. У 1944 році стає студенткою Львівського університету факультету іноземних мов за фахом англійська філологія.
Після війни в 1945 році Сеник заарештовують за звинуваченням у зв`язках з Українською Повстанською Армією. Після тривалих допитів, які продовжувалися майже рік, засуджується на десять років перебування в концтаборі суворого режиму і довічне заслання без права зустрічей та листування з родичами. Але, навіть опинившись в таборі, Ірина продовжує писати вірші на шматочках паперу, який тут дістати неможливо. Вона не здається, не падає духом. На клаптиках простирадла і дрантя вона вишиває мініатюри на релігійну тематику.
У 1956 році закінчується перебування Ірини Сеник в таборі, і починається глибоке заслання в сибірський Анжеро-Судженськ. Після табору вона отримує другу групу інвалідності, і відправка в сибірський клімат тільки доб`є її. Але Сеник не здається. Тут вона з відзнакою закінчує медичні курси. Працює медсестрою. А у 1968 році опиняється на волі через інвалідність і повертається в Україну. Їй довелося зупинитися в Івано-Франківську, так як до Львова в`їзд їй було заборонено.
В Івано-Франківську Сеник працює медсестрою з ув`язненими в тубдиспансері. Доля зводить її з В`ячеславом Чорноволом, Валентином Морозом та іншими активістами народного руху. У 1969 році Ірина Сеник ставить свій підпис під листом Голові Президії Верховної Ради УРСР проти практики засудження в ув`язненні. Це був резонансний документ, що сколихнув суспільство. Його озвучили на радіостанції «Свобода» і опублікували в «Українському віснику».
Органи безпеки не змусили себе чекати і на цей раз. Ірину Сеник знову заарештовують. Суд виносить жорсткий вирок - 6 років тюремного ув`язнення і 5 років заслання. Ув’язнення відбувала з Надією Світличною, Оксаною Попович, Стефанією Шабатурою, Іриною Калинець, Катериною Зарицькою в Мордовії. У 1978 році Ірину Сеник етапують на заслання на 5 років в Казахстан. Тут, в 1979 році, вона стає членом Гельсінської Групи. В цьому ж році Ірина Сеник, Ніна Строката і Оксана Мешко оприлюднюють документ під назвою «Ляментація», в якому засуджується фабрикація справ проти українських дисидентів.
У 1983 році Сеник виходить на свободу і повертається в Україну, де їй дозволено оселитися в Бориславі. Тут вона знайомиться з Василем Дейком, також колишнім політичним в`язнем і виходить за нього заміж.
Після розвалу СРСР і прийняття акта незалежності України у 1991 році президент Леонід Кравчук реабілітує Ірину Сеник. Незважаючи на погіршення свого підірваного таборами здоров`я, вона продовжує активно працювати і бере участь в становленні української державності. Сеник очолює місцеве відділення Союзу Українок, стає членом Ліги Українських Жінок, очолює міську організацію Конгресу Українських Націоналістів.
Останні роки життя Ірина Сеник була повністю прикута до ліжка. 25 жовтня 2009 року вона вмирає. Похована Ірина Михайлівна Сеник у відділі Дисидентів на Личаківському цвинтарі у Львові.
Ірина Михайлівна залишила велику творчу спадщину майбутнім поколінням. Її поезії перекладаються різними мовами і знаходять свого читача не тільки в Європі. Українська діаспора США і Канади активно перевидає збірки поетеси мовою оригіналу. Це «Біла айстра любові», «Загартована юність», «У нас одна Україна», «Метелики спогадів» і багато інших.
За кілька років до смерті Ірина Сеник була нагороджена орденом «За мужність» I ступеню та орденом княгині Ольги III ступеню.

Усi знамениті українці



 Теги: письменники і поети, державні діячі, громадські діячі, дісіденти


Схожі свята та події

Юліян Каменецький

через 2 днi, у суботу, 4 грудня 4 грудня 1892 року в селищі Маріямпіль Івано-Франківської області в інтелігентній релігійній сім`ї Каменецьких народився син Юліян, видатний галичанин,...

Григір Тютюнник

через 3 днi, у неділю, 5 грудня 5 грудня 1931 року в селі Шилівка Полтавської області в простій сільській родині народився Григір Михайлович Тютюнник, майбутній український...

Катерина Матейко^

через 4 днi, у понеділок, 6 грудня 6 грудня 1910 року в селі Поздяч біля Перемишля (колишня територія Польщі) народилася Матейко Катерина Іванівна, майбутній український вчений, етнограф,...

Микола Вороний

через 4 днi, у понеділок, 6 грудня 6 грудня 1871 року в одному з поселень сучасної Дніпропетровщини в сім`ї ремісника народився Микола Кіндратович Вороний, видатний український...

Павло Гнідич

через 6 днiв, у середу, 8 грудня 8 грудня 1884 року в Полтаві в бідній дворянській родині Олександра Гнідича народився син Павло, український фольклорист, етнограф, історик української...

Дивiться також:

Михайло Кошкін (1898)
3 грудня

Відомий український конструктор – танкобудівник, Михайло Ілліч Кошкін, народився 3 грудня 1898 року в с. Бринчаги Ярославської губернії. Рано залишившись без батька, був змушений їхати на заробітки до Москви, звідки через деякий час був призваний на службу в царську армію. У 1921 році юнака відправили вчитися в Комуністичний університет ім. Свердлова. У період з 1929 р. по 1935 р. Кошкін –...

Юліян Каменецький (1892)
4 грудня

4 грудня 1892 року в селищі Маріямпіль Івано-Франківської області в інтелігентній релігійній сім`ї Каменецьких народився син Юліян, видатний галичанин, пластун, педагог, український громадський діяч. Юліян Каменецький вивчився на вчителя гімназії. Два його брата пішли по стопах батька, греко-католицького священика. У 1913 році Юліян став студентом Львівського університету за спеціальністю...

Григір Тютюнник (1931)
5 грудня

5 грудня 1931 року в селі Шилівка Полтавської області в простій сільській родині народився Григір Михайлович Тютюнник, майбутній український письменник-прозаїк. Батьки Григора працювали в колгоспі - батько був теслею, матері доводилося виконувати підсобні роботи. З початком сталінських репресій в 1937 році батька Григора заарештовує НКВД і відправляє в сибірські табори, де він знаходить свою...

Михайло Дерегус (1904)
5 грудня

5 грудня 1904 року в селі Веселе Харківської області народився Михайло Гордійович Дерегус, майбутній український графік і живописець. З 1923 по 1930 роки Михайло Дерегус здобув освіту в Харківському художньому інституті. Після отримання диплома залишився в рідному вузі, де працював викладачем. Художник Дерегус отримав визнання своїх вчителів і з 1955 по 1962 роки очолював правління Спілки...

Микола Амосов (1913)
6 грудня

6 грудня 1913 року в с. Ольхово (тепер Вологодської області) народився Микола Михайлович Амосов. Після закінчення школи вступив до механічного технікуму. У 1935 році стає студентом Архангельського медичного інституту. До початку війни працював хірургом в Череповці. Пізніше був призначений головним хірургом у Польовий пересувний госпіталь. Із 1952 року Микола Михайлович проживає в Києві, де...