Головна >> Знамениті українці >> Ірина Сеник^

Ірина Сеник (1926)

Ірина Сеник

Ірина Сеник

народилась 8 червня 93 роки тому
8 червня 1926 року у Львові в родині колишнього січового стрільця Михайла Сеника народилася дочка Ірина, – майбутня українська поетеса, дисидент, член Української Гельсінської групи.
З раннього віку Ірина виявляла велику цікавість до літератури, багато читала, почала писати власні вірші в 9 років. Вона отримала середню освіту в народній «Рідній Школі» імені Короля Данила. Це була приватна жіноча гімназія від Українського педагогічного товариства.
З 1939 року Ірина Сеник - активний член Юнацтва Українських Націоналістів, а з 1941 року вона вступає в ОУН. Працювала в крайовому відділі пропаганди під керівництвом митрополита Андрія Шептицького. У 1944 році стає студенткою Львівського університету факультету іноземних мов за фахом англійська філологія.
Після війни в 1945 році Сеник заарештовують за звинуваченням у зв`язках з Українською Повстанською Армією. Після тривалих допитів, які продовжувалися майже рік, засуджується на десять років перебування в концтаборі суворого режиму і довічне заслання без права зустрічей та листування з родичами. Але, навіть опинившись в таборі, Ірина продовжує писати вірші на шматочках паперу, який тут дістати неможливо. Вона не здається, не падає духом. На клаптиках простирадла і дрантя вона вишиває мініатюри на релігійну тематику.
У 1956 році закінчується перебування Ірини Сеник в таборі, і починається глибоке заслання в сибірський Анжеро-Судженськ. Після табору вона отримує другу групу інвалідності, і відправка в сибірський клімат тільки доб`є її. Але Сеник не здається. Тут вона з відзнакою закінчує медичні курси. Працює медсестрою. А у 1968 році опиняється на волі через інвалідність і повертається в Україну. Їй довелося зупинитися в Івано-Франківську, так як до Львова в`їзд їй було заборонено.
В Івано-Франківську Сеник працює медсестрою з ув`язненими в тубдиспансері. Доля зводить її з В`ячеславом Чорноволом, Валентином Морозом та іншими активістами народного руху. У 1969 році Ірина Сеник ставить свій підпис під листом Голові Президії Верховної Ради УРСР проти практики засудження в ув`язненні. Це був резонансний документ, що сколихнув суспільство. Його озвучили на радіостанції «Свобода» і опублікували в «Українському віснику».
Органи безпеки не змусили себе чекати і на цей раз. Ірину Сеник знову заарештовують. Суд виносить жорсткий вирок - 6 років тюремного ув`язнення і 5 років заслання. Ув’язнення відбувала з Надією Світличною, Оксаною Попович, Стефанією Шабатурою, Іриною Калинець, Катериною Зарицькою в Мордовії. У 1978 році Ірину Сеник етапують на заслання на 5 років в Казахстан. Тут, в 1979 році, вона стає членом Гельсінської Групи. В цьому ж році Ірина Сеник, Ніна Строката і Оксана Мешко оприлюднюють документ під назвою «Ляментація», в якому засуджується фабрикація справ проти українських дисидентів.
У 1983 році Сеник виходить на свободу і повертається в Україну, де їй дозволено оселитися в Бориславі. Тут вона знайомиться з Василем Дейком, також колишнім політичним в`язнем і виходить за нього заміж.
Після розвалу СРСР і прийняття акта незалежності України у 1991 році президент Леонід Кравчук реабілітує Ірину Сеник. Незважаючи на погіршення свого підірваного таборами здоров`я, вона продовжує активно працювати і бере участь в становленні української державності. Сеник очолює місцеве відділення Союзу Українок, стає членом Ліги Українських Жінок, очолює міську організацію Конгресу Українських Націоналістів.
Останні роки життя Ірина Сеник була повністю прикута до ліжка. 25 жовтня 2009 року вона вмирає. Похована Ірина Михайлівна Сеник у відділі Дисидентів на Личаківському цвинтарі у Львові.
Ірина Михайлівна залишила велику творчу спадщину майбутнім поколінням. Її поезії перекладаються різними мовами і знаходять свого читача не тільки в Європі. Українська діаспора США і Канади активно перевидає збірки поетеси мовою оригіналу. Це «Біла айстра любові», «Загартована юність», «У нас одна Україна», «Метелики спогадів» і багато інших.
За кілька років до смерті Ірина Сеник була нагороджена орденом «За мужність» I ступеню та орденом княгині Ольги III ступеню.

Усi знамениті українці



 Теги: письменники і поети, державні діячі, громадські діячі, дісіденти


Схожі свята та події

Олександр Удовиченко

через 2 днi, у середу, 20 лютого Олександр Іванович Удовиченко народився 20 лютого 1887 року в місті Харкові. Шкільні роки провів у дитячому притулку принца Ольденбурзького. У 1908 році...

Улас Самчук

через 2 днi, у середу, 20 лютого 20 лютого 1905 року в селі Дермань на Рівненщині в селянській родині народився майбутній український письменник, журналіст, публіцист, редактор - Улас...

Левко Боровиковський

через 4 днi, у п`ятницю, 22 лютого Левко Іванович Боровиковський народився 22 лютого в селі Мелюшкі Полтавської області в козацькій родині. Навчався в Полтавській гімназії, де вперше і...

Юліян Романчук

через 6 днiв, у неділю, 24 лютого 24 лютого 1842 року в селі Крилос Галицького району Івано-Франківської області (в той час територія Королівства Галичини і Володимирії Австрійської імперії) в...

Леся Українка (Лариса Косач-Квітка)^

через 7 днiв, у понеділок, 25 лютого 25 лютого 1871 в Новограді-Волинському народилася видатна українська поетеса, Леся Українка (справжнє ім`я - Лариса Косач-Квітка). Мати дівчинки, письменниця...

Дивiться також:

Олекса Влизько (1908)
17 лютого

17 лютого 1908 року на станції Боровьонка Новгородської губернії в родині диякона народився хлопчик, Олекса Федорович Влизько, - майбутній український поет і прозаїк, жертва сталінського терору. Коли Олексі виповнилося 10 років, його сім`я переїхала в Україну в село Сингаївка Київської області на батьківщину діда. У 1919 році сім`я перебралася в село Станіславчик, а потім в Лебедин. Олекса в...

Микола Гамалія (1859)
17 лютого

17 лютого 1859 року в Одесі в медичній сім`ї народився Микола Федорович Гамалія, видатний український мікробіолог, епідеміолог, почесний академік Академії Наук СРСР, заслужений науковий діяч. Дідусь майбутнього вченого Михайло Леонтійович Гамалія написав в 1789 році монографію про сибірку. У 1880 році Микола Гамалія закінчив Новоросійський медичний університет, а у 1883 році отримав диплом...

Яків Геронімус (1898)
18 лютого

Яків Лазарович Геронімус народився 18 лютого 1898 р. в м. Ростов-на-Дону. Вищу математичну освіту здобув у Харківському університеті, який закінчив у 1920 році. Отримавши диплом, Яків Геронімус став викладачем Харківського технологічного інституту. У 1930 році, коли відкрився Харківський авіаційний інститут, тоді вже у званні професора, математик став головою кафедри теоретичної механіки. Через 6...

Софія Русова (1856)
18 лютого

Русова Софія Федорівна народилася 18 лютого 1856 року в с. Олешня Чернігівської губернії. Освіту дівчинка отримала у Фундуклеївській гімназії. Після її закінчення стала членом товариства Лисенків-Старицьких, українського земляцтва в Санкт-Петербурзі. Трудову діяльність вела з молодих років: викладала в дитячому садку, працювала повитухою, пізніше стала шкільним вчителем у рідному селі. У 1881...

Микола Вашетко (1880)
18 лютого

18 лютого 1880 року в селі Миколаївка Чернігівської області народився Микола Панфілович Вашетко, український патофізіолог, доктор медичних наук, заслужений діяч УРСР. У 1908 році Микола Вашетко закінчив медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира. Після навчання працював лікарем клінічно-судового відділу Київського військового госпіталю і займався...