Головна >> Історичні події >> Люблінська унія

Люблінська унія

Герб Речі Посполитої після підписання Люблінської унії

Герб Речі Посполитої після підписання Люблінської унії

1 липня 452 роки тому
1 липня 1569 року Королівством Польським та Великим Князівством Литовським був підписаний історичний документ - Люблінська унія про створення єдиної країни з федеративним устроєм під назвою Річ Посполита. В унії вказувалося, що до складу нової держави входять шість українських воєводств: Подільське, Брацлавське, Белзське, Галицьке, Волинське та Київське. Також увійшли невеликі угіддя Холмщини і Підляшшя.
Початок об`єднання двох великих країн поклала Кревська унія від 1385 року. Тоді була поставлена мета спільними зусиллями давати відсіч нападкам лицарів-хрестоносців. З другої половини XV століття у європейських земель з`являється новий ворог - Московське князівство, яке починає претендувати на території Польщі, України та Литви. 1 липня 1569 року посли Великого Князівства Литовського і депутати польського сейму зустрілися в Любліні та підписали унію. З цього моменту Річ Посполита стає найпотужнішою європейською державою. З 1618 року після перемоги над Московією до Польщі приєдналося Чернігівське воєводство.
В середині XV століття Річ Посполита була найвпливовішою країною Європи. Українські землі складали її найбільшу частину, і за чисельністю населення, і за розміром територій. За статистикою, на той час дуже приблизною, населення всієї Речі Посполитої становило близько 7,5 мільйонів чоловік. З них в Україні проживало близько 2 мільйонів, що в процентному співвідношенні становить близько 28%. Загальна площа тодішньої Польщі займала 815 тисяч квадратних кілометрів.
Після підписання Люблінської унії й передачі 6 українських воєводств Речі Посполитій в Україні було практично знищено адміністративний поділ на давньоруські князівства. Польські землі були щільно заселені. В середньому на 1 квадратний кілометр припадало 22 людини. На українських землях щільність населення не перевищувала 7 осіб на 1 квадратний кілометр. Київське воєводство вважалося найбільш безлюдним.
У період розквіту правління литовського князя Вітаутаса, що прийшовся на першу половину XV століття, завдяки розширенню меж Великого Князівства Литовського до узбережжя Чорного моря, українці отримали надійний захист від нападів варварів. Князь побудував укріплення з дикого каменю до самого півдня України. Однак Кримське ханство своїми наступами з чорноморського узбережжя почало тіснити корінних українців в північні регіони країни. Рятуючись від настирливих татар, селяни залишали свої оселі та поступово заселяли північ. До кінця XV століття на третині південній території України не залишилося жодного осілого мешканця.
Після підписання Люблінської унії в 1570 році Велике Князівство Литовське було втягнуто в виснажливу війну з Московією. Країна убожіє, поступово віддаючи свої позиції ворогу. Литві нічого не залишалося, як прийняти об`єднання з панською Польщею в ім`я збереження своєї територіальної цілісності.
Ідея абсолютного злиття з поляками не надто радувала литовських і українських магнатів. Їх лякав католицький вплив на перших осіб в державі. Релігія в усі часи вирішувала чільні питання в державному апараті. Але дрібних купців цілком влаштовувало підпорядкування католицькій Польщі - вони розраховували отримати широкі права нарівні з польською шляхтою.
Процес підписання Люблінської унії проходив неоднозначно. Польський король Сигізмунд ІІ Август зібрав сейм у Любліні, не чекаючи, що за столом переговорів вибухне шалена боротьба.
Магнати Великого Литовського Князівства не бажали приєднання українських земель до Польщі. Підтримані литовським опозиціонером Кшиштофом Радзівілом і українським прихильником православ`я Костянтином Острозьким магнати залишили зал переговорів. Решта поляків за столом одноголосно підтримала підписання Люблінської унії. Але розрізненим магнатам довелося повернутися до переговорів, щоб мати право голосу в стінах нової влади.
Річ Посполита після Люблінської унії отримала єдиного виборного короля, єдиний сейм, податкову систему, прогрес у зовнішній політиці і загальну грошову систему. Незважаючи на ці переваги і відкриту політику на континенті, Польщі вдавалося зберігати відносну автономію. Король приймав важливі рішення: призначав власну адміністрацію на місцях, контролював армію, скарбницю і судочинство.
Українцям, переданим разом зі своїми угіддями в підпорядкування Речі Посполитої, жилося нелегко. Вони підпорядковувалися польській короні. Простим селянам доводилося буквально виживати. Їм було з чим порівнювати рівень свого нового життя. Велике Князівство Литовське протягом двох століть безперечно піклувалася про українські землі, активно підтримуючи розвиток сільського господарства.
Українські магнати не відчували себе незалежними на своїх угіддях. Їм доводилося підкорятися спочатку литовцям, а потім полякам. Хоча, слід визнати, що українські князі були наділені широкою автономією в межах своїх маєтків. З прилученням нового населення до католицизму поляки теж поки не поспішали.
Після підписання Люблінської унії польська шляхта почала тіснити литовців з українських земель. Польщі доводилося вдаватися до військового тиску на Князівство Литовське. Поступово кермо влади перейшло до польського сейму. Король Сигізмунд ІІ Август отримав всі необхідні важелі для подальшої експансії на схід.
Однак володіння московських князів стрімко розширювалися і зміцнювалися. Московіти поспішали займати нові території, активно просуваючись на захід. Реальну загрозу Європі стало представляти Кримське ханство. При такій розстановці сил перспективи незалежності України зводилися до нуля.
Українська політична еліта почала робити рішучі спроби підняти народ на захист своїх прав. Але українських магнатів через кілька років після підписання унії стала залучати престижна польська культура і форма правління. Таким чином, вони категорично відмовилися відстоювати інтереси простого населення.
Люблінську унію не можна характеризувати, як чисто політичну акцію. Спільний побут, шлюби і розвиток культури зробили колосальний вплив на весь спосіб життя українців. З цього часу Україна почала себе відчувати повноправним членом європейського дому. Суспільство поступово стало приймати західні моделі поведінки і життєвого укладу.

Усi історичні події



 Теги: Україна у середньовіччі


Дивiться також:

Пуск першого агрегату Кременчуцької ГЕС (1959)
4 грудня

Цього дня 1959 року було запущено перший агрегат Кременчуцької гідроелектростанції. Наразі Кременчуцька ГЕС – одна з найбільш потужних гідроелектростанцій України. Місто Світловодськ (до 1962 року – Хрущов, з 1962 по 1969 рр. – Кремгес, центр Світловодського району), яке розташоване поблизу, зобов’язане своєю появою саме Кременчуцькій ГЕС – воно виникло на місці села Табурище, куди виселили...

Відбувся перший Всеукраїнський перепис населення (2001)
5 грудня

Цього дня 2001 року відбувся Всеукраїнський перепис населення – перший в історії незалежної України, який став важливою подією в житті молодої країни. Згідно з даними перепису, населення України станом на 5 грудня 2001 року складало понад 48 мільйонів чоловік (22 млн. 441 тис. чоловіків і 26 млн. 16 тис. жінок) – 32 млн. 574 тис. осіб міського населення і майже 16 млн. сільського Порівняно...

На урочистому засіданні Верховної Ради України відбулася інаугурація Леоніда Кравчука (1991)
5 грудня

Цього дня 1991 року на урочистому засіданні Верховної Ради України відбулася інаугурація Леоніда Кравчука – першого Президента України. Незважаючи на те, що це була перша в історії незалежної держави інаугурація, учасники та очевидці відзначають високий рівень організації. Позаяк офіційно затвердженого тексту президентської присяги на той час не існувало, було прийнято рішення використати присягу...

Постанова «Про занесення на «чорну дошку» сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі» (1932)
6 грудня

Цього дня 1932 року ЦК КП(б)У було прийнято Постанову «Про занесення на «чорну дошку» сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі». Для українського села потрапити на «чорну дошку» означало загинути голодною смертю, позаяк до цих населених пунктів припиняли завозити продовольство, мешканців карали натуральними штрафами і стягували податки раніше зазначеного терміну. Традиція так званих чорних...

Утворено Збройні Сили України (1991)
6 грудня

Цього дня 1991 року Верховною Радою України було прийнято закони «Про Збройні Сили України» і «Про оборону України», які стали початком історії української армії. До складу Збройних Сил України входять: Військово-Морські Сили, Військово-Повітряні Сили, а також Війська наземної оборони. Сьогодні частка осіб, що служать у Збройних Силах, дорівнює приблизно 0,8-0,9% (приблизно 400 тис. осіб)....