Головна >> Історичні події >> Почалася польсько-українська війна

Почалася польсько-українська війна

Тривалі бої за Львів

Тривалі бої за Львів

1 листопада 102 роки тому
1 листопада 1918 року почалося збройне протистояння між Річчю Посполитою і Західно-Українською Народною Республікою. Військові дії відбувалися на території Галичини. Конфлікт став закономірним продовженням розпаду двох імперій в межах материка – Австро-Угорської та Російської.
Збройні зіткнення відбувалися спонтанно. Вони були слабо сплановані, тому постійна лінія фронту виникла тільки з середини листопада. Загони, що складалися з добровольців з обох сторін конфлікту, не мали достатнього озброєння, досвідченого командування і навичок ведення бойових дій.
Після зимових позиційних нападів армія Речі Посполитої істотно зміцнилася і приступила до наступу. Батальйони українців потрапили в пастку. Поляки назвали її «Трикутником смерті». Українці зробили спробу закріпитися в Галичині. Виступивши з укріпрайону, їм вдалося зайняти значну частину території.
Протримавшись на зайнятому майданчику до настання літа, Українська Галицька Армія була змушена залишити регіон полякам. Саме військо перейшло в підпорядкування Української Народної Республіки.
Восени 1918 року Австро-Угорська імперія опинилася в умовах політичного розпаду. Галичину у той же час жадала приєднати до себе Польща. Україна передбачала подальший розклад подій. Військові таємно створили восени 1918 року у Львові Старшинське суспільство. Ним став Центральний Військовий Комітет (ЦВК). Всі учасники одноголосно прийняли рішення боротися за свої землі під прапором соборної України.
16 жовтня 1918 року цісар Карл І видав маніфест, в якому розпорядився перекроїти Австрію на союз національних держав. Він не бажав миритися з думкою втрати монархічної влади. Через дві доби після виходу маніфесту у Львові відбулися збори Української конституанти. Необхідно було якось протистояти намірам агресивного монарха. До складу конституанти входили українські депутати, представники політичних партій, греко-католицькі священики. 19 жовтня конституанта проголосила себе Українською Національною Радою (УНР).
19 жовтня 1918 року на засіданні УНР був обраний перший Президент Михайло Грушевський і три делегації. Репрезентативну і виконавчу делегації у Відні очолив Євген Петрушевич, а буковинську в Чернівцях – Омелян Попович.
31 жовтня через таємні джерела стало відомо, що поляки планують захоплення Галичини. Необхідно було приступати до серйозних дій. Однак керівництво перебувало в Відні на безглуздих переговорах Габсбурзької монархії. Кілька активних членів УНР у Львові вмовляли австрійського консула передати владу українцям, а не полякам. Але він залишався непохитним, оскільки питання передачі земель вже було вирішено у Відні.
Усвідомивши всю повноту загрози, що насувається, УНР приймає непросте рішення чинити опір австрійській монархії шляхом військового перевороту. Сотник українських січових стрільців Дмитро Вітовський особисто зайнявся підготовкою протистояння. Він попереджав президію про те, що відстрочка для української армії буде подібна смерті. Військовий штаб Львова в ніч з 31 жовтня на 1 листопада взяв владу під свій контроль.
Поляки виявилися готовими до будь-якого розвитку подій. Сотник Чеслав Мончинський діяв на випередження. Він відправив збройні загони в Дрогобич, Самбір, Перемишль. Коменданти великих міст без бою здали території полякам. Однак до середини листопада 1918 року українські війська повернули контроль над захопленими містами.
Проте, війна входила в гарячу фазу. Лінія фронту розділила Львів. Поляки утримували західну частину міста і залізничний вокзал. Українці контролювали середню і східну частини. Перевага залишалося в українців. Завдяки Високому Замку і станції Львів-Підзамче вдавалося довгий час вести вогонь по противнику з найвищих точок місцевості.
Обидві сторони конфлікту несли великі втрати. Надавати своєчасну медичну допомогу не було можливості. Поранені бійці вмирали в муках.
Тим часом на допомогу готувався висуватися з Києва та Білої Церкви загін січових стрільців чисельністю в три тисячі. Але уряд УНР несподівано приймає рішення перекинути загін на придушення повстанців проти гетьмана Павла Скоропадського.
Поляки невпинно атакували українців. 6 листопада по всій лінії фронту йшли кровопролитні бої. 7-8 листопада поляки стали впевненіше просуватися вглиб Львова. 9-11 листопада українці виставили на вершині Замку батарею з гармат. Неправильно розрахувавши стратегію бою, українці зазнали великих втрат, але вистояли.
12 листопада поляки робили відчайдушні спроби взяти Львів в оточення і перекрити залізничне сполучення. Однак зазнали невдачі. 13 листопада до Львова підтяглося півсотні бійців під командуванням Андрія Долуда. Важкі бої в місті тривали з перемінним успіхом до 21 листопада 1918 року. Українська армія сильно ослабла. Підкріплення більше не прибували. Польська армія набирала силу, постійно зміцнюючись новобранцями, що прямували з Кракова.
22 листопада українцям довелося залишити Львів полякам. Бої перемістилися вглиб країни. Зимова військова кампанія йшла з перемінним успіхом. Українська армія вибивала противника з населених пунктів, але, не отримуючи своєчасної підтримки, змушена була відступати.
Генеральний наступ на Львів з метою звільнення міста від поляків закінчився провалом. Наступний штурм завдав полякам серйозної шкоди. Але сили виявилися нерівними. І українське командування приймає рішення припинити спроби повернути контроль над столицею ЗУНР.
Активні бойові дії тривали до початку літа 1919 року. Військова Місія Антанти зажадала перемир`я. Результатом стала примусова демаркація лінії розмежування генерала Луїса Боти. Тепер знекровлена армія ЗУНР була змушена давати відсіч армії більшовиків, що стрімко насувалися зі сходу.
15-18 липня армія ЗУНР перейшла під контроль Наддніпрянської України. Східна Галичина опинилася повністю окупована Польщею. ЗУНР проіснувала з тих пір ще вісім з половиною місяців. Втрати після бойових дій склали близько 10 тисяч поляків і 15 тисяч українців.
Права поляків після захоплення території були істотно розширені. Намісників Галичини тепер обирали виключно з числа польської аристократії. Ніякі інші представники на ці пости навіть не розглядалися. Мирне населення Галичини, яке опинилося в польській окупації, піддавалося серйозним репресіям.

Усi історичні події



 Теги: Українська Народна Республіка (УНР), окупація


Схожі свята та події

Наказом Гітлера Галичина перейшла в підпорядкування до Генерального Губернаторства як окремий дистрикт «Галичина» (1941)

через 52 днi, у п`ятницю, 17 липня Під час окупації України німецькими загарбниками вже с перших місяців війни було зрозуміло, чого домагаються фашисти: їх ціллю було повністю уярмити і...

Гетьман Павло Скоропадський затвердив закони про військову повинність і кримінальну відповідальність за спекуляцію і підвищення максимально встановлених цін (1918)

через 59 днiв, у п`ятницю, 24 липня Улітку, 24 липня 1918 року, гетьманом Української Держави Павлом Скоропадським було затверджено закон «Про кримінальну відповідальність за перевищення...

Створено Київський авіаційний завод (1920)

через 106 днiв, у середу, 9 вересня 9 вересня 1920 року було створено Київський авіаційний завод під назвою Державний авіаційний завод № 12 (ДАЗ-12). Рішення про утворення заводу було прийнято...

Початок операції «Захід» з департації населення Західної України

через 148 днiв, у середу, 21 жовтня 21 жовтня 1947 року органи НКВС почали операцію «Захід» з виселення українців з території Західної України. Мета операції зводилася до придушення...

Третім Універсалом Центральної Ради була проголошена Українська Народна Республіка (1917)

через 166 днiв, у суботу, 7 листопада Протягом 1917 - 1918 років законодавча влада в Україні належала Центральній Раді, Універсали якої визначали етапи розвитку національної держави. III Універсал...

Дивiться також:

Облога Збаража
30 червня

Бій запорізького війська під проводом гетьмана Богдана Хмельницького і союзників, кримських татар на чолі з ханом Іслам-Гіреєм III, з польським військом увійшло в історію як облога Збаража. Облога почалася 30 червня 1649 року й тривала до 12 серпня того ж року, супроводжуючись важкими боями з численними втратами з усіх ворогуючих сторін. Після нищівних поразок у боях з українськими козаками на...

Люблінська унія
1 липня

1 липня 1569 року Королівством Польським та Великим Князівством Литовським був підписаний історичний документ - Люблінська унія про створення єдиної країни з федеративним устроєм під назвою Річ Посполита. В унії вказувалося, що до складу нової держави входять шість українських воєводств: Подільське, Брацлавське, Белзське, Галицьке, Волинське та Київське. Також увійшли невеликі угіддя Холмщини і...

Друга битва під Лоєвим
6 липня

Складні відносини між Польською Короною і українським козацтвом породжували постійні збройні конфлікти. Через два роки після першої битви під Лоєвом, що відбулася 31 липня 1649 року, коли армія під проводом Януша Радзивілла взяла Лоев під свій контроль, 6 липня 1651 року там же відбулася друга битва. Це був бій армії Великого Князівства Литовського з Військом Запорозьким. У цій битві у армії...

Початок героїчної оборони Києва у Другій Світовій Війні
11 липня

11 липня 1941 року почалася героїчна оборона Києва. Ці події можна охарактеризувати як велику трагедію українців на початку Другої Світової Війни, перекинулася на територію Радянського Союзу. Київська оборонна стратегічна операція 1941 року полягала в великомасштабному бойовому опорі радянських військ з оборони Києва від гітлерівських загарбників. Операція тривала аж до 26 вересня 1941 року,...

II Універсал Української Центральної Ради (1917)
16 липня

16 липня 1917 року Українською Центральною Радою було ухвалено ІІ Універсал. Цей акт проголошував взаємне визнання Тимчасового уряду Російської республіки та Української Центральної Ради (УЦР). II Універсал було проголошено на сесії УЦР. ІІ Універсал мав наступний зміст: 1. Українська Центральна Рада давала обіцянку поповнити свій склад представниками з інших проживаючих на території...