Головна >> Історичні події >> Початок операції «Захід» з департації населення Західної України

Початок операції «Захід» з департації населення Західної України

Завантаження людей в ешелони перед відправкою до Сибіру

Завантаження людей в ешелони перед відправкою до Сибіру

21 жовтня 75 років тому
21 жовтня 1947 року органи НКВС почали операцію «Захід» з виселення українців з території Західної України. Мета операції зводилася до придушення антирадянських настроїв в західних областях республіки, крім Закарпатської.
Протягом двох діб спецслужбами було депортовано понад 76 тисяч людей в Архангельську, Кемеровську, Кіровську, Вологодську, Молотовську, Свердловську, Челябінську, Тюменську і Читинську області РРФСР. Напередодні операції, 10 вересня 1947 року, Радою Міністрів СРСР був затверджений указ «Про виселення із західних областей УРСР членів сімей «оунівців» і активних бандитів, заарештованих та вбитих у боях в період ВВВ». Саме так звучав текст резолюції, орієнтованої на умисне знищення людей.
Всіх депортованих, незалежно від статі і віку, на місцях прибуття чекали каторжні роботи. Деяким не вдалося перенести довгу дорогу на Північ. Більше тисячі переселенців влаштували втечу з рухомих ешелонів. Половину втікачів наздогнали і розстріляли без суду і слідства.
Українське підпілля свідчить про 150 тисяч вивезених українців. Людей везли, як худобу, в товарних вагонах без будь-яких умов. Кілька сотень захворіло і померло в дорозі. Хворим і слабким ніхто не чинив медичної допомоги. Більш того, ешелони не супроводжувалися медиками. Кілька медсестер і медбратів були приставлені лише для спостереження за офіцерським складом. До особливого розпорядження вони не мали права навіть наближатися до страждаючих переселенців.
Свої дії радянські кати прикривали перед народом гаслами про боротьбу з куркульством. Всі особисті речі, худоба і земельні ділянки були вилучені і передані колгоспам. У ворогів народу перетворили звичайних селян і робітників. Більше за всіх постраждали Львівська і Тернопільська області.
Всі заходи по виявленню неблагонадійних були повністю засекречені. Агенти НКВД підключали до операції місцеві органи МВС і МДБ. Також постійно велося вербування серед місцевих провокаторів й ідейних цивільних осіб. Присвячених в деталі збирали в закритих приміщеннях, де проводилися бесіди про ворожу суть «українського буржуазного націоналізму». Також агентурні мережі забезпечувалися пропагандистської радянською символікою для закріплення переконань.
Командував операцією «Захід» заступник міністра внутрішніх справ УРСР Микола Дятлов. 21 жовтня було занурене в ешелони майже 27 тисяч громадян. На наступний день – більш 50 тисяч. Кати увірвалися в будинки засуджених до депортації в нічний час. Захід розпочався о 02.00 за московським часом. До 06.00 люди були зібрані і занурені в вагони. За статистикою близько 19 тисяч становили представники чоловічої статі, близько 35 тисяч – жіночої. Неповнолітніх дітей налічувалося понад 22 тисячі.
У місті Брошневі бойківського Прикарпаття був організований пересильний пункт. Українців з Лемківщини заселяли в бараки, побудовані ще німецькими військами в період окупації. Кілька халуп збереглися донині. У них все залишено без змін, щоб сучасні люди мали можливість відчути атмосферу тієї страшної доби. До смерті Сталіна і приходу Микити Хрущова в бараках мешкало понад 9 тисяч репресованих лемків. З настанням Хрущовської Відлиги бараки були звільнені, але репресії проти деяких сімей подовжилися.
Операція «Захід» була прорахована буквально по хвилинах. Всі виконавці мали власний план дій, від якого ні за яких обставин не можна було ухилятися. Після остаточного затвердження списків осіб, які підлягають депортації, агенти приступили до підготовки транспорту. Маршрут прямування був узгоджений з вищим керівництвом ЦК КПРС.
Штаб під керуванням заступника міністра внутрішніх справ УРСР Миколи Дятлова дислокувався у Львові. Місце було строго засекречене. На прийом до Дятлова пропускали тільки довірених осіб. Для проведення операції було підключено 13592 працівника. В основному це були міліціонери, колишні військовослужбовці та члени агентурної мережі НКВС. По суті на кожного депортованого припадав один наглядач.
У села, з яких вивозилася одночасно велика кількість сімей, МВС направило оперативні групи реагування на випадок відмови людей від депортації. У багатьох місцевих жителів після війни береглася бойова зброя, вибухонебезпечні саморобні вироби. Це лякало органи.
Транспортування сімей, які потрапляли під закон про депортацію, відбувалося з 87 залізничних станцій Західної України. Збірні пункти були локалізовані у Львові, Чорткові, Дрогобичі, Рівному, Коломиї та Ковелі. Кожен збірний пункт вміщував близько 10 тисяч чоловік.
Незважаючи на те, що маршрут проходження був засекречений, МГБ дуже побоювалося нападів воїнів ОУН, що кочували в лісосмугах з бойовою зброєю. Тому збройні групи задіяних в операції осіб невпинно патрулювали автомобільні шосе, польові дороги і залізничні станції.
Підпілля попереджало цивільне населення про можливу операцію. Активісти підкидали у двори листівки, в яких було написано «Ховайтеся! Вас будуть виселяти». Оскільки ніхто не міг сказати точну дату депортації, довірливий народ не поспішав залишати рідні домівки і господарство. Багато хто не вірив в можливу акцію, змирившись з радянською владою і її законами.
28 жовтня 1947 року Микола Дятлов відзвітував у Москву про завершення звільнення територій України від неблагонадійного населення. У його рапорті українські колгоспники були названі «фашистськими посіпаками», «пособниками гітлерівського режиму», «нацистами», «антирадянщиками».
22 грудня 2016 року Верховна Рада України затвердила Постанову № 1807. У цьому історичному документі на 21 жовтня 2017 року були призначені пам`ятні заходи на честь 70-річчя від дня масової депортації населення Західної України до Сибіру. Нащадками жертв сталінського терору в музеї національної пам`яті було передано особисті речі викрадених людей. Серед них дивом вижило декілька фотографій і документів. Сучасні історики безальтернативно схиляються до того, що операція «Захід» була нещадним геноцидом українського населення країни.

Усi історичні події



 Теги: окупація, репресії, Депортація українців, УРСР


Схожі свята та події

На знак протесту проти русифікації України біля могили Тараса Шевченка Олексій Гірник вчинив акт самоспалення (1978)

завтра, у п`ятницю, 21 cічня Русифікація викликала масові протести українських дисидентів, особливо тих, хто проживав на території Західної України. Популяризація російської мови і...

У Миколаєві спущено на воду найбільший в світі флагман китобійної флотилії «Радянська Україна» (1959)

через 2 днi, у неділю, 23 cічня Китобійний промисел завжди приносив гарний прибуток. Видобуток китового жиру користується попитом не тільки у фармацевтичних компаніях, але і підприємств...

Український дисидент Йосип Сліпий обирається у Ватикані кардиналом і главою Української греко-католицької церкви (1965)

через 4 днi, у вівторок, 25 cічня Провівши 18 років у таборах і засланнях, уродженець Тернопільщини написав декілька томів «Історії української церкви».
Йосип Сліпий навчався в Україні,...

На засіданні Президії ЦК КПРС було затверджено проект Указу Президії Верховної Ради СРСР про передачу Криму Україні (1954)

через 4 днi, у вівторок, 25 cічня Територія Криму з 1783 року входить до складу Російської імперії. Таке рішення приймає імператриця Катерина II. У XX столітті держава набуває іншу форму...

Розпочався перший етап депортації населення з Західної України (1940)

через 20 днiв, у четвер, 10 лютого 10 лютого 1940 р. більшовицький уряд розпочав насильницьку депортацію українського населення з Галичини та Волині. Перш за все, керівництво СРСР мало на меті...

Дивiться також:

Почалася друга хвиля арештів дисидентів в Україні (1972)
20 cічня

Зняття обмежень в «хрущовську відлигу» на деякий час дозволило діячам науки, культури, мистецтва вдихнути повітря на повні груди. Зі зміщенням Хрущова з посади глави СРСР про реформи і лібералізацію поспішають забути ті, кому вигідніше тримати народ в тисках всіляких обмежень. Починаються довгі роки панування консервативних тенденцій. «Зайві» люди заважають новому уряду думати за народ....

На знак протесту проти русифікації України біля могили Тараса Шевченка Олексій Гірник вчинив акт самоспалення (1978)
21 cічня

Русифікація викликала масові протести українських дисидентів, особливо тих, хто проживав на території Західної України. Популяризація російської мови і обмеження української породжували протистояння між радянським режимом та інтелігенцією, у якої була розвинена національна свідомість. Олексій Гірник був членом Організації українських націоналістів. За антирадянську пропаганду був засуджений на...

Відкрито Харківський історичний музей (1920)
21 cічня

За ініціативою губернського комітету з мистецтва і за безпосередньої участі історика та літературознавця Миколи Сумцова було засновано Музей Слобідської України, який пізніше отримав свою нинішню назву. У декількох відділах музею були зібрані експонати з історії первісного суспільства, епохи феодалізму і капіталізму. У радянський період ідеологія була спрямована на популяризацію влади...

Утворення Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. М. Горького (1904)
22 cічня

Українці споконвіку були читаючою нацією. Перша бібліотека, що з`явилася на нашій землі, була створена Ярославом Мудрим при Софійському соборі в Києві ще в 1037 році. Багато бібліотек існувало при монастирях та церквах, де книги не тільки зберігалися, але й переписувалися з подальшим перекладом на іноземні мови. Мовами наші пращури володіли досконало, тому що прагнули пізнати те, що знаходилося...

Центральна Рада ухвалила IV Універсал (1918)
22 cічня

Народ України завжди мріяв про незалежність своєї держави. Антиукраїнська політика підривала всі започаткування і прагнення стати вільною нацією. Політика більшовиків на самому початку показала, що про демократичні перетворення не може бути й мови, отже, на автономію у складі Росії Україна розраховувати не може. Над розробкою цього історичного документа працювали Михайло Грушевський, Володимир...